80 років тому, 19 серпня 1938 року народився Валентин Манкін. Шкода, що не дожив до цього ювілею. Славно б його відзначили, як це траплялося не раз. Хоча найчастіше саме в цей день він перебував далеко від будинку, на дистанції черговий регати, і ніщо не могло сплутати його графік, перешкодити прагнути до чергової перемоги.
День 40-річчя став приємним винятком. Решата проходила в Талліні. Приїхала сім'я і зняла житло в будинку поруч з тільки що вступили в дію олімпійським вітрильним центром. Так що друзі заздалегідь будували плани, як відсвяткувати ювілей. Ми замовили величезний торт, який прикрашали 49 марципанових трояндочок. Нам видали його на дерев'яній таці, і ми довго стояли біля кондитерської і ніяк не могли зловити таксі. Ще не з'явився мікроавтобусік з табличкою "Преса" ю Він і привіз нас, куди треба. Господиня будинку, привітна естонка, пекла до столу вефельние трубочки, і Ірочка знімала з них пробу. У господарській же вітальні накривався святковий стіл. Гості почали сходитися після фінішу черговий гонки. З'явилися тренери збірної з якимось важенним мішком, ховатися подарунок. Манкин, людина неслабкий, ледве підняв його. Розгорнув --- а там гиря. Сміх, побажання ... Прийшли яхтсмени і притягли дорожній знак з перекресленою цифрою 40: ну, хто повірить, що тобі не 20!
Сорок років пролетіло з того часу, а я пам'ятаю все дрібниці того дня. Скільки жартівливих поздоровлень було і на адресу дружини, мовляв, Риті пощастило, що нарешті-то побачила чоловіка, та ще в такий день. А вона, як завжди, гостра на язик, поблажливо посміхалася і погоджувалася: так, тяжка доля дружини гонщика, що не удаётс втомитися від спілкування з чоловіком ....
А на ранок --- знову гонка. Знову боротьба на дистанції. І вже всі думки про майбутній Олімпіаді. Четвертої в жзні. І знову --- в новому для нього класі, "Зоряному". І будт третя золота медаль. Тут, в Талліні. І ми знову відсвяткуємо її в колі найближчих друзів, у дворі гостинного естонського будинку.
Ми пам'ятаємо.

ВАЛЕНТИНА ПОЖИЛОВА